Потрібна допомога?

Консультації

Маєш проблеми в сім’ї? Ми тут, щоб допомогти! Безкоштовні поради професійних сімейних консультантів з питань стосунків і подружнього життя!

On-line консультація

В мене був викидень – як пережити втрату дитини?

Я одружена і маю чудового синочка 5 років. Пів року тому у мене був викидень. Зараз ми з чоловіком хочемо знову вагітніти, але мені дуже страшно... Ми обоє були у лікарів, перевірились – все нормально, а тривожний стан у мене не проходить. Що робити? Жінка, 29 років

Відповідь:

Мы искренне сочувствуем, что вам пришлось пройти через этот опыт. Конечно, потеря ребенка – это большая травма для вас и вашего мужа. Возможно, вы недостаточно говорили о своем опыте с кем-либо и эмоции остались внутри вас. Вы можете говорить об этом с мужем или другим человеком достойным вашего доверия, но еще лучше будет говорить об этой утрате и ваших переживаниях и чувствах по этому поводу с Богом. В молитве вы можете говорить и о вашей боли, которую вы испытали или все еще испытываете, и о страхах без того, чтобы быть непонятой или непринятой. Если врачи говорят, что все нормально – идите навстречу вашему страху, это еще один способ его преодоления. Молитесь, чтобы Бог оградил вас от риска повторения такой утраты. Только помните, что быть под наблюдение врачей нужно сразу, как только вы обнаружили, что беременны. Таким образом вы сможете исключить нежелательные риски.
Смелости и мудрости вам!

Чи була дана стаття корисною для вас?

Так
Ні
Також вас можуть зацікавити
  • Денис Лысенко

    >постійно кудись запрошують і вона просто не може відмовитись
    ну ти поняв, да?

  • anni

    Я живу з чоловіком уже 22 роки,і 22 роки бережу сім.ю.відносини,старараюся постійно зрозуміти чоловіка,якщо він щось зробив не так,стараюся зрозуміти його,чому він так зробив,чекаю від нього якогось приємного слова,чекаю,що він стане кращим.Пробачила зраду;пів року мав коханку. НЕ ЧЕКАЙТЕ!!! Шкода свого життя,шкода свого здоров,я.Ніколи чоловік не оцінить ваші старання.Про себе:мені 42,виглядаю на 30.Чужі чоловіки постійно говорять компліменти,ЧУЖІ,АЛЕ НЕ СВІЙ.маю бізнес:від чоловіка фінансово не залежу,а тепер навіть двадцятип,ятирічний влюбився,забезпечиний,симпатичний,молодий чоловік.А я люблю лише свого чоловіка,який моєї любові не оціняє.
    Ні, не все у нас так погано.зі сторони,навіть дуже добре,але я заслуговую на краще відношення до себе.
    Проживши життя,розумію,що чоловіки не міняються!Або любіть його такого,який він є,або не тратьте свого життя на нього!Бо життя коротке,можливо в 60 і пошкодую,що не використала,якісь моменти в житті,але буде піздно.

    • Тетяна Пендюк

      Але любов, це не брати, а віддавати! Ви подумайте добре і ще раз зважте, чи, часом, ви не занадто високо ставите своє бажання над тим, що вже отримали в своєму житті. Ми часто як у казці про старого і рибку – не помічаємо добра що маємо, нівелюємо значення речей, швидко звикаємо до доброго і нам весь час мало. Не цінимо самі, а вимагаємо. А, може, питання не в чоловікові, а у ваших очікуваннях. Я не знаю, насправді, ситуації, не суджу. Це погляд збоку на своє життя теж. Питання любові в шлюбі це не питання існування закоханості, а праця над зрозумінням потреб і способу сприйняття іншої особи. А що робити жінкам алкоголіків і залежних – це важка праця, що ж заваджає врятувати нормальний шлюб?

  • Mary

    Мій чоловік педант і перфекціоніст. Талановитий у своїх вміннях, він все робить гарно і старанно. Але коли щось йде не по плану, чи забирає надто багато часу – дратується і гнівається, вживає нецензурну лексику, не їсть і від того злиться ще більше. Запропоную чаю, відповість “що ти хочеш?!”, стараюсь якось допомогти, каже, що нервую його ще більше. Якщо період злості затягується, починається апатія і не говоріння. Всі мої спроби поговорити про щось не діють. Каже, що я його не розумію, не радую і не вмію розрадити. Після кількох днів такого поводження починаю ображатись я. Бо я чесно стараюсь допомогти, а у відповідь чую лише грубі слова і холод. Що робити? Потерпіти цей його стан і не ображатись? Але чи це не слабкість з моєї сорони? Дозволивши один раз такого ставлення, чи не стане це нормою – він накричить, а я змовчу? І, чесно, я не знаю як його втішати, що говорити… :( Допоможіть!

    • Lidiya Syrotjuk

      Mary, вже 7 місяців минуло з часу, що Ви писали цей пост. Сподіваюся, у Вас ситуація покращилася. А як ні – раджу звернутися до хорошого сімейного психолога. Зі свого досвіду скажу – ні поради з форумів, ні прочитування статтів чи книг не допомогли так, як жива розмова з успішною сімейною жінкою, яка ще й досвідчений сімейний психолог. По Вашому посту видно, що Ви жінка думуюча. Вам потрібна порада і підтримка зі сторони. А відповіді та що робити самій знайдете. Бажаю Успіхів та Бути щасливою у шлюбі!!!

  • Ирина Лопырева

    Очень тяжелая история. держитесь.

  • Мирабелла

    Я вот не смогла простить измену мужа, как ни старалась, но нет. О чем сейчас жалею – это о своем недостойном поведении: истерики, выслеживания. Правда все это помогло мне в суде при разводе, особенно результат проверки мужа на полиграфе в специальном центре http://polygraph-ua.com/ceny-uslugi-c-5.html Это доказательство было основным, так как супруг до последнего все отрицал.

  • ekaterina6435 .

    Он все через интернет делает, я ему 2 номера дала и он за 20 минут все включил.jaovs@yandex.ru он подключил переадресовку на телефоне у мужа и я могла
    Он все через интернет делает, я ему 2 номера дала и он за 20 минут все включил.
    Он все через интернет делает, я ему 2 номера дала и он за 20 минут все включил.

Дізнавайтесь про новини вчасно