Чоловік грає в азартні ігри, не зважає на родину. Що роботи? Розлучатись?
Мені здається, що кожна людина, якщо у неї проблеми у сімейному житті думає, що це найважча і найгірша ситуація, але з боку, коли все знає інша людина все здається зовсім по-іншому. Мені страшенно потрібна ваша допомога! Ми одружені майже 3 роки, а разом – 4 роки, з яких майже рік жили разом, працювали разом, а коли я завагітніла – то одружились. Отже, головною проблемою і першою стала проблема, що чоловік до весілля був для мене просто неймовірним чоловіком, я не вірила, що такі існують: хороший, добрий, працьовитий, розуміючий і т.д. Коли я взнала, що вагітна, то він був закордоном; приїхавши звідти ми планували весілля, тоді то все й почалось. Перша сварка, безглузда, образи, докори за те, що раніше в мене були кавалери, доведення просто таки до істерики, при тому що я була вагітна. Чесно кажучи, я не розуміла, хто це такий приїхав. Так як ми працювали разом (у казино, де й познайомились), то коли чоловік повернувся і ми знову працювали у покерному клубі, але його потім вигнали (непорозуміння) і він починає ховати гроші від мене на покер, починає сам підігрувати (так він, як виявилось, жив раніше, ще до мене), але про це я дізнаюсь за місяць до весілля. Чесно кажучи, якби мене родина підтримала, то я б скасувала весілля, а то й так з обох сторін батьків відношення було як до прокаженої… Після весілля нічого не змінилось, тільки ми поїхали до мене додому відпочити, так як роботи й так не було, і от у моєму місті чоловіку пропонують роботу, він погоджується, але живемо з моїми батьками і сестрою (4к. квартира) і почалось... Непорозуміння з батьками, чоловік краде золото з дому, я якраз народжую і в той день він мене повідомляє, щ заклав половину золота і програв. Я вибачаю, думаю він пойме і одумається, але через 10 днів потрапляю з післяродовою інфекцією в лікарню і він каже, що програв все золото. Я нікому не кажу, пробачаю, знаходимо гроші, але нічого не міняється, я розповідаю мамам, бо сил з маленькою дитиною просто нема, при тому що йому все не так, не так подала їсти, не так вдягнулась, не так вийшла на вулицю, дуже повільна, при тому що допомагати він відмовлявся у всьому, ще й своїм категоричним НІ, але кожен вечір кохання повинно було бути... Чесно, то і я себе тішила лише думками про помсту, як малюк підросте ((((((((( Коли малюку було 4 місяці, а чоловік далі грав, крав гроші з карточки на малюка, то в мене лопнуло терпіння і хотіла розлучатись, та моя мама порадила сходити до священника, що читає молитви, це була зима, а до тої церкви 25-30 хв. пішки через трасу вгору, але я чоловіка, з каляскою волочила туди, і ніби помогло на деякий час. Поки він не поїхав на роботу в покерний клуб до себе додому! І з того часу я не говорю, що весь час погано, але майже завжди проблеми, або він грає, або упрікає батьків, що йому щось винні, говорить з мамами по-хамськи і без поваги, малого кусає, щипає, обзиває, а коли малюк за ним повторює, то б’є його, роботи постійної немає, постійно їздить в покерні клуби, а як ставлю ультиматум про роботу, щоб міняв, то приїздить, роботу не шукає, дома майже нічого не робить і мене просто-таки з розуму зводить. А недавно в нас трапилась біда, малюк потрапив у лікарню, йшла мова про життя, лікар говорив, що нам неймовірно пощастило, тиждень ми були в лікарні при тому, що чоловіка не було поруч, та ще й не хотів їхати (то в нього футбол, то теніс), а коли малюку робили операцію, то говорив, щоб я не дзвонила, щоб він не переживав. Я дуже прошу вашої допомоги, бо я віруюча людина, сім’я для мене – це святе, але просто я вже з розуму cходжу, який же це приклад малюку, яким виросте мій син і як допомогти чоловіку, і чи взагалі це можливо, при тому що кожен день я починаю і закінчую молитвою? Коли чоловік вдома, говорю із священниками, ходжу до сповіді. В мене просто вже немає сили боротись, я навіть не знаю чи варто? Я не говорю навіть про життя з іншим чоловіком, певне після такого я б просто хотіла жити зі своїм синочком, а з чоловіком бачитись по вихідним, бо коли він їде, то зразу добрішає, дзвонить, каже, що любить, скучає, але це не любов якась, бо як можна завдавати такої болі, а потім говорити, що я тебе люблю... Зараз я чекаю моменту поки він зіграє, що сказати, що йду від нього. Можливо, за таку сім’ю не варто боротись? Жінка, 26 роківВідповідь:
Размышляя над вашей историей нам кажется, что проблема кроется в том, как начинались ваши отношения. Говорим с вами как с человеком верующим. Библия говорит о том, что сожительство мужчин и женщины вне супружества есть грех и не потому, что Богу это не нравиться, но потому что отношения без обязательств только для женщин кажутся равнозначными браку, но для мужчин они чаще всего ничего не значат кроме секса и заботы о нем в быту. 90% мужчин в таких отношениях считают себя свободными, тогда как 90% женщин считают себя замужем. До того как он узнал о вашей беременности, он был вполне удовлетворен тем, что у него было, осознавая что он свободен. Но как только он узнал, что вы беременны, пришел конец свободе и не потому, что вы стали другой – он столкнулся с последствиями, которые он не планировал. Он был свободен и вдруг уже нет. Мужчина, который не сделал самостоятельный выбор, не готов взять ответственность на себя за свою семью, он чувствует себя пойманным. Так что его отношение к вам и к ребенку вполне обьяснимо. То, что он не бросил вас (большинство мужчин так и делают), говорит и в его пользу, но внутренний конфликт в нем остался. Вам нужно поговорить об этом и если в этом причина – попросить друг у друга прощения. Если хотите – вместе сходите к священнику. Конечно, сейчас есть проблема с азартными играми, но, возможно, это его способ справится с внутренними проблемами. Конечно, когда вы будете работать над вашими отношениями эту проблему также нужно будет решать.
Мудрости вам!
