Мене б’є чоловік; Чоловік п’є і зневажає, знущається
Живу з чоловіком вже майже 3 роки, але взаємин в сім'ї як не було так і не має. Ми сваримось як кіт з собакою. Маю кохану донечку (2 рочки) від чоловіка, яка на всі ці сварки дивиться. Чоловік дуже пив: то після роботи з хлопцями піде на пиво, то на роботі нап'ється так, що привозили і заводили до хати. Так ми прожили 2,5 року, але під Новий рік стався інцидент: він почав простягати до батька, до мене і до моєї мами руки – побив маму, бо я була з дитиною, а мама з татом захищали нас від цього чоловіка. Ми пробачили, пустила до сім'ї. Живемо в моїх батьків, але дуже часто їх не буває вдома, тому ми залишаємось самі. Чоловік довго на роботі працює, а я не маю права вийти гуляти саме в той час, коли він має прийти з роботи, тому що йому потрібно все подати на стіл, поприбирати за ним, а тоді я вільна. Сам чоловік мій військовий. Може встати в 4 години на роботу, може в 5, а може і в 7 годин – якщо він встає, то в цей час і я маю встати і зробити сніданок й обід йому на роботу, бо він має щось там їсти, а до своєї рідної мами на обід іти він не хоче, хоч я дуже часто про це прошу. Якщо щось не так зробила – він ходить і на мене гаркає, якщо щось не по його – теж гаркає. Я, звісно, відгавкуюсь як можу, але таке життя мені набридло. Казала йому, що розведусь, а він говорить, що розлучення дасть, якщо я дозволю йому бачитись з дитиною.... Я сиджу вдома в декретній відпустці, а він каже, що я гуляю і що коли розлучимось в хаті буде... самі розумієте, хоча ніколи такого не було, і причин для ревнощів я не давала ніколи, завжди була вірна в усьому. І хоча я така молода, але моє життя вже перетворилось в пекло, з якого я хочу вирватись, але не знаю чи правильно зроблю, бо боюсь, що дитина залишиться без батьківської любові, а він її любить, грається, обіймає... Розповідаю вам і сльози на очах... Не думала, що сімейне життя – це така каторга. Писати можна багато: і про те, що я свята, по його словах, а через деякий час мати гне в мою сторону такі, що жах, а слухає це все моя дитина, яка росте і теж буде мати сім'ю. Порадьте! Не знаю, що робити. Зробилась сірою мишою, усього боюсь і нікому не довіряю. Жінка, 21 рікВідповідь:
Если посмотреть на то, что вам пришлось пережить за такой короткий период времени, вас можно назвать сильной женщиной, способной прощать то, что не все могут простить. Семейная жизнь не должна быть каторгой, но хорошая семья – это не результат случая. К сожалению, у вашего мужа все признаки алкоголизма, а у родственников зависимых людей практически всегда развиваются созависимость и скорее всего вы также не исключение. Поэтому мы советуем вам не оставаться один на один с этой проблемой. Общество «анонимных алкоголиков» и членов их семей существует в большинстве городов Украины. Там собираются и зависимые и их родственники для того, чтобы победить эту проблему или, по крайней мере, защитится от ее последствий. Лучше чем они мало кто поймет вас. Если ваш муж не заинтересован в том, чтобы искать помощи, вы можете сделать это сами. Если вы начнете меняться, это может повлиять и на него. Конечно, если будут повторятся случаи насилия с его стороны, можно ставить вопрос о разъезде, но важно быть последовательным, чтобы он понимал, что есть последствия его действий. Важно учится быть активной (выбирать как действовать), а не реактивной (т.е. реагировать на его действия), но для этого нужна поддержка других людей.
Мы также рекомендуем вам прочесть книги «Брак, где проходит граница» и «Любовь и уважение», которые вы можете бесплатно скачать на нашем сайте. Надеемся, что вы найдете в них мудрые советы для себя и вашей семьи.
Мудрости и терпения вам!
